Каталог статей

Там у cусіда дзіся пют,
З далека, блізка, госьці йдут,
А баба йго то там, то ту, зу всім вспіває.
На стів поставі хулудец,
Пулін дубових кіні в п”єц.
І чуті ї іно як стіха засьпіваї.

А в мене на удвірку чорт завівсі.
Я палов гу і матум, так і сяк,
А ту йши баба точи: „Шуб вдавівсі”.
Я б радий ю, ну а вуно ніяк.

Там у Івана, моцну п”ют,
А чо ні піті, як дают,
І ні сьпіваті, як жиют у ріднім краї.
Дунька - красуня на весь сьвіт,
Гнет буді вісімнайці літ,
А юш бірут, аж серці жель мі краї.

Бу в мене донька кара божа , просто лихо.
То привіде - ту ю німа, хоть сам зітюй.
Та де там, чую, принісе в пудолку сміху,
На старість радість, знайдуха гудуй.

Сусіда – дідіч, дідня встав,
Курови, коні, з карпум став,
А ту йши Бог на поміч зєтя присилаї,
Між люді кажут – маї бзьік,
Нізграбний, моцний- як базнік,
Міне всьо йдно біз то кров нагла заліваї.

Бу в мене в хаті памурузь на сьцінах,
Пні нікурчованиї в писку, дме жувіт.
Курова виї, пес ричит, ні старчи сіна,
І третий рік, як пухілівсі пліт.

Сусідскій бахір прискакав.
„Прийті ду нас”, - батько сказав.
„Німаю як”,- кажу. Вуно сі ні вступаї.
Пішов. Налялі. Закусів.
Раз-два пу повній і пу пів.
Іде як в земленьку сиру. Не пупускаї.

Но я терпів і мняв стару дісєтку,
шуб завтра пубуроті Будуна,
тай пригортав убшарпану гармошку.
Я так, при ній, то прошина вуна.

Сусіда кум – наглота, хам.
Рукі ніколі ні пудам.
„Давай шось грай, раз ю приліз” і в бік штувхаї.
Я би йму тверду відповів,
Йно сьвета спицькаті ні хтів,
Міні і так дубра в життю муїм хватаї.

І я заграв, ні то шо пупрусілі,
А то шо з серця рве сі каждий день.
За шо міне дівкі кулісь любілі,
І дідових нескорених пісень.

Ішла забава через край.
„Ой чий то кінь” і „Вудуграй”
Сусід „Сім сорок” заказав, а донька брагі.
А потім геци за стулом.
Нівістку мацяв кум тайком,
І зьєть під зьобра зарубів, бу хтів пувагі.

А я сідів і думав: „Чо сі біті?”
Нашо кідаті билу в стрика тим гурньєм,
І ши при то: „З кім завтра буду піті?”
Як встану дідня в кучі пурусьєм.

На рану там йно воду пют.
Худобу пасті сі жинут.
І вубрази в куті стают якісь сьвітіші.
На ганку котік задрімав .
Зятьок дудому пускакав,
А пупід вікна, пупід вікна квітнут квіти.

А я в нучи, і в сонячну пугоду
Булотну мраку з плюц ніяк ні віджину.
Іно вздихну на повний міх гармошку,
Удним удну рузрадуньку мую.

Травень 2008р.

Джерело: http://ВЛАСНОГО ЗАСОЛУ