Селяни.
Село – джерело нації!
ОДНОСЕЛЬЧАНИ.
Коротку інформацію про односельців можна отримати пройшовшись по
чернівському цвинтарі. Більш детальну – розпитавши старожилів
чи пострушувавши пилюку в церковних книгах та архівах. При житті
якось і часу немає розпитати-записати, а як уже зберешся то й
отримаєш коротку інформацію на могильній плиті: “Родився –
18..., помер – 19.... Вічна пам’ять”. А доля то у
них була ох яка непроста та цікава, її тими цифрами не виміряєш.
Один виїхав, другий біля рідні, а третій та й пропав безвісти. Люди
думали що навіки, а він вернувся живий-здоровий та ще прославив на
чужині свій рід. Може й не прославив, а прізвище своє чернівське
продовжив у дітях-онуках. А той тихий і сором’язливий, з
загумнінка, рід не продовжив, зате по-геройськи загинув боронячи свій
край від чужинців. Звідки відомо, що той по-геройськи, а той
продовжив? Ось. Бачили, знали, передали, записали. Як не бачили то
чули. От тоді вже знаємо достеменно що герой, а не просто ішов на
війну і впав п’яний в рів за селом та й втонув.
1400-1800 роки. Ніхто вже не пам’ятає. Можна писати сміло.
Черневе тоді вже не лише проставлена сухотним географом при дворі
графа чи цісара крапка на мапі, а повноцінна спільнота , яка
компактно оселилася на обмеженій території для свого, на той час,
нужденного існування.
Відповідно до описів того часу Премишль та й Мосьціска, до яких
належало село Чернава, мали цілий ряд королівських привілеїв (як
безмитної торгівлі, збору податків, визначене управління тощо ),
обидвом в кінці 14 на початку 15 століть надано Магдебурзьке право. У
1611 році привілеєм короля Сізігмунда міщани м.Мостиськ були
звільнені від усіх приватних мит. Станом на
1782 рік м.Мостиська мало 18 привілеїв, які фактично були надані
міському староству, місто мало власну незалежну юрисдикцію, функції
уряду здійснював магістрат.
Українці, поляки, євреї – основні народи, що заселяли терени
мостищини. Кожен з них домінував у певній сфері діяльності, мав чітко
виражений соціальний та економічний стан.
Домінування в управлінні - поляків, в торгівлі та виробництві -
жидів, в сільському господарстві - українців та поляків; система
розвитку освіти, яка ніколи до кінця 18 століття, не була
українською, - все це красномовно говорить про місце представника
кожної з існуючої на теренах перемишльщини національності,
перспективи їх розвитку.
Основне джерело надходжень у тодішній бюджет був подворовий податок
з користувачів земель. З мешканців довколишніх сіл збирався податок,
як продуктами сільськогосподарського виробництва, так і грошами.
Нерегулярний та вибірковий облік мешканців, як правило власників чи
користувачів землі, який вівся в податкових описах, свідчить про
наступне: у с. Чернава в 1617 році обліковано 28 осіб, які
забезпечували річну сплату податку, як грошима, так і птицею. Ось хто
мешкав у селі (у зв’язку з вільним рукописом оригіналу імена
та прізвища можуть бути неточними і підлягають кваліфікованій
розшифровці): Woitt Zazura (8 злотих,
кур - 2, гусей – 1); Burowski (6
злотих,12 грош,
кур - 2, гусей –1); і т.д. Фімка
Федоровін, Maxima Justow, Данка Шай,
Wasila Boatyrczat, Zaina Dinisow, Waska
Maniow, Leska Halkuw, Iwanka Konizyk, Fedka Hesesiak, Ярка
Тацькі, Ясемка Зайчарков, Пазька ..., Васка Конічик, Яцка Кутевіч,
Іваска Войт, Чорни Фругчов, Марка Фуріч, Федька Федукочак, Ядвік
Вєлічков, Панька Зарінскій, Роман з Васьком, Стефан Лівка, Проча
Гнатовіч, Яська Хомічак (злотих – 3, грош –12, кур –
2, гусей –1).
В той же час, серед сіл які мали аналогічний статус і належали до
Мостиськ зазначені :
*
Закосьціце
(з особи масло - гарнек, кури –2,3, вівці – 1,2,
гуси - 1, барани –1, мука - мірка);
*
Передмістя
Мостиське (16 осіб, сплачували з особи 30 грош – 2 гривні
– Бартош, Дудек, Янічка, Бурага інші);
*
Малнов
(21 особа, сплачували всього злотих – 80, грошів –
18 , кур – 100, в основному з особи м’ясо 1 вівці,–
серед яких Даріловіч, Гнат Романов, Федоровіч, Плачкевіч, Хлєбнік,
Пульман, Давліковіч, Назаревіч, Залечковіч інші );
*
Воля
Малновска (21 особа, сплачували в основному 1 вівцю, мірку жита–
серед яких Станьковіч, Гнат Мартинов, Стаська Гавдова, Залечковіч
інші );
*
Сарни
(24 особи, сплачували в основному 8 злотих– серед яких Іван
Яремчик, Паньков Гриць, Явка Оніскова, Бишков, Марко Харліч, Стефка
Федьків інші );
*
Загродніци
(10 осіб, сплачували з особи 1-7 злотих, вівці, корову –
Васько Нелюба, Кужушко, Комарні Анджей інші);
*
Загродніци
(7 осіб, сплачували з особи 1-6 злотих - Федьків, Крук, Півка,
Гебріак, Філачевіч, Чиляков інші);
*
Комомієжи
(6 осіб, сплачували з особи 1-6 злотих – Ікач Сенько,
Коваль, Зелігочак, Максим Чарний, Васька Старуха, Лісний інші);
*
Соколя
(34 особи сплачували в основному близько 3 злотих– серед яких
Фут, Бонік, Купач, Костичко, Курела, Дубік, Гриць Бури, Марк Хутір,
Федько Будков, Стефан Мірчак, Гриць Брунар, Місь Колир, Іван Масчів,
Русин, Стах Пісула, Лєшек Пірочка, Іван Рука інші);
*
Качмарі
( 4 особи, з кожної по 6 злотих, 12 грош – серед яких
Вєрліський, Максим Волощак, Стефка Зайчак ),
*
Загродніци
(8 осіб – Іван Модлярак, Васько Вебера, Капіця, Вудзі...,
Говірка Ясько, Медіа Наця, Яркові, Тебречак );
*
Ляшкі,
*
Руднікі.
Вуджи ну. Звичайно вказана кількість осіб ніяк не говорить про
кількість населення у селах загалом, а лише про кількість основних
землевласників чи землекористувачів. Батраків та наймитів ніхто не
підраховував. Мешканці сіл споконвіків займалися сільським
господарством. Серед зернових культур основним було жито, з худоби –
окрім корів, вівці, а також птиця – кури, гуси. Стягування в
якості податків грошових коштів свідчить про розвинену систему
торгівлі.
Питаннями скупки-продажу займалися як правило жиди, яким періодично
надавалися певні підтвердження їх прав у здійсненні торгівлі. На той
час не відображено те, що жиди осіло мешкали у селах. Хоча
припускається , що у період погромів чи заборон оселятися їм в
містах, як наприклад за привілеєм короля Сізігмунда Августина у 1568
році їм було заборонено оселятися в м.Мостиська та його околицях,
вони змушені були мігрувати у села чи інші міста де таких заборон не
було. Окрім прихатнього клаптика, іншої землі у пересічного жида, як
правило, не було і основний вид їх прибутку - виручені від торгівлі
та утримування шинків чи кнайп кошти.
Повені, епідемії, безчинства шляхти, польських військ – основні
біди тодішніх сельчан. 1706 рік. Гмінами міст і сіл (Мостиська,
Малнів, Соколя та інших) неодноразово складалися реєстри про завдані
польським військом чи шляхтою шкоди селянам та міщанам, які
подавалися Львівському градоначальству та губернаторству для
вирішення питання про зменшення податків чи відшкодування збитків.
Якщо повінь чи мор - божа воля, то безчинства військ в основному було
наслідком виступів українських сіл на захист своїх прав.
Повстання в центральній Україні та похід Хмельницького до Львова, на
Холмщину підняли національний дух і місцевого українського населення.
1648 рік (рік перемоги козаків над поляками на Жовтих Водах і під
Корсунем) – калуські та долинські міщани громлять маєтки шляхти
на території перемишльщини. 1652, 1653 роки – горять будинки
шляхтичів в м.Мостиська.
Слова Хмельницького польським послам у Переяславі якнайкраще
висловлюють стан українського народу де б то не було. “Виб’ю
з лядської неволі руський нарід увесь!...Поможе мені в тому чернь уся
– по Люблін, по Краків, і я її не відступлю, бо це права наша
рука, щоб ви (польські пани), знищивши хлопів, і на козаків не
ударили...А ставши над Віслою, скажу дальше ляхам: сидіть і мовчіть ,
ляхи! І дуків і князів туди зажену, як будуть і за Віслою брикати,
знайду я їх там певно.” І це “де юре” в Польщі.
“Та не довго сонце гріло, не довго молилось...”. На жаль,
чи на щастя, національний дух в українця сидить так глибоко, що
повноцінно заявляє про себе лише після особистої чи сімейної
трагедії спричиненої чужоземцями.
1700 - рік заснування в м.Мостиська єврейської школи, 1788 рік –
заснування народної школи, 1789 - рік заснування німецько-єврейської
школи.
Станом на 1811 рік в м.Мостиська функціонували канатна майстерня,
ткальня, миловарня, цегельня, інші ремісничі цехи. Регулярно
проводились масові ярмарки.
1820 рік. У цей час податкова гміна села Черняви належала до
Перемишльського повіту (циркуль), Мостиського податкового округу
(обвуд). З метою обрахунку прибутків від використання селянами земель
(грунтів), які в околицях села належили графу (грабя) Цетнеру та
відповідно нарахування податку, викликало необхідність детального їх
обліку та складання так званих францисканських метрик.
Із 145 користувачів землі, які проживали у селі, окрім подвір’їв
селян, земель громади та св”ященника (греко-католицького
ксьондза) Кульматицького Тимофія, який володів землями домінікальної
(володіння церкви) та вільної форми власності та Процев”ята
Павла (Солтиса) і Олекси Лижачко, які в користуванні мали вільні
землі, всі решта в користуванні мали русту кальні землі ( на праві
піднайму). До слова, перепис домів та населення м.Мостиська,
незадовго до цього ( в 1786 році) показав, що у місті та передмісті в
387 будинках проживало 2683 мешканців .
Нижче таблиця користувачів земель в с.Черневе на 1820-1828 рр. ( 1
морг – 0.56 га ).
Не для комерційного використання.
Зібрано Горбацьо А.І.
Розповсюдженно як історичні дані Горбацьо І.І.
