Полька „Про відвідини рідного села цьоткою з Аргентинської діаспори” ( соль мажор, приспів двічі). Як і інші мої твори на повноправній чернівській говірці надсянського діалекту літературної української мови В рудіні радість. Межи труднуї гудіни приїхала кузинка з Аргінтини. Іши прабабка чесум упуйдала: „Жи цьотка в Аргінтині, йно припала”. А било то як днівку йно пігналі, бабуня кур зі шкоди виганялі , як верлі, пся крев, за чубатув клюшку, на вбору йшла панєнка в капелюшку. Спучетку ї впізнав іден пес Бровку, жи мав більмо на ліве й праве воку, а потім вся рідня її впізнала, бу гладкії валізи цьотка мала . Зібралісь всі ду пєтугу куліна, Параня навіть десь з під Дубрусіна . Параня всіх приємні здівувала, бу другій рік, як при смерті ліжала. Напевно в цьоткі моцні бівотокі, жи сі такі дає лічиті врокі, йно жель жи цьотка борши не звіталі, бу ю в рудіні троха пувміралі. Привезла з кориц джімсів, два майтечок і ши хусток бабуні зо пєть течук. Бабуня все з хусткамі клопіт маї, в ніділю носі, в будний убзіраї. Кабанка в церкві стала сі усібно, бу в баби з рожі квіт, а в неї жолудь дрібну. То не забавка хустка шалянова, там доляр варта, в нас прощай курова. Бабуня скаржи: „зло сі в дітюх маї, іден син смуді, другій сі впіваї, а внукі чесум так міні нашкодют, пєть рублів вкралі і на піву ходют. Як шось пупросіш ту вуні ні чуют, і тих пакунків зовсім не вартуют, і їм би дужи добри пасувала ні блюза з джімсів, а німецька пала”. Сьмішна та міцно цьотка з Аргентини, дівуїсі, жи в нас німа машини. Яка ж то в нас машина можи буті, як в нас чісом німа сі в шо убуті. Гудуїм депутатів, кури, свіні . іно йден ксєндз в нас їзді на машині . А Пазя сі спитала в цьоткі нині : „Чи дошкі дуругії в Аргінтині?”. Заході ніч. Сіло в вілікім желі. Кузинку, як на той світ прувуджелі. Убралі любу цьотку в вишиванку, іно пес Бровку нудівсі на ганку.
Джерело: http://сам пан склєпав |