Каталог статей

Через відсутність шкільного будинку о.Амврозій Сінкевич, який почав працювати у Черневі з 1832 р., збирав дітей у себе на попівстві на шкільну науку. Сповнений любові до народу, почуттям патріотизму, священик мріяв про школу.
В листопаді 1832 р. тодішній наслідник престолу архікнязь Фердинанд проїзжаючи через Перемишль, загостив до магната графа Стадніцького в Крисовичах біля Мостиськ. Усім священикам околиці було наказано в процесійнім поході зі своїми парафіянами вийти на маніфестацій не привітання достойного гостя до Мостиськ. Після привітальної промови старости Куліковського, в якій він дякував за відвідини краю, де живе польський народ, з промовою виступив о.А.Сінкевич. Німецькою мовою він сказав: »В іменни уклінно відданого руського народу прошу прийняти наш глибокий голд його апостольському маєстатові Цісареві і Вашій архікнязівській величності найсердечнішу подяку за підпирання в культурних потребах руського народа. При цім хай буде мені дозволено спростувати, що у східній Галичині не самі поляки, як про це згадував мій передбесідник, але русини становлять більшість населення». Після церемонії привселюдного привітання о.Сінкевич сів на свою бричку і від`їхав до Черневи. Своїм відважним виступом священик викликав гнів польських впливових осіб. Через те не міг у лісах купити матеріалу дерева на побудову школи.
Через 18 років у 1850 р. школу все ж таки було побудовано за пожертви жителів села. Амврозій Сінкевич організував парохіяльну школу та церковний хор; брав активну участь у господарських справах громади. Уважно стежив за ходом процесу між с.Малновом і двором, в якому через увагу і поради пароха, чернівська громада виграла 429 моргів пасовиська за рікою. що відтоді спричинило добробут його парафіян, бо тварини день і ніч мали де пастися на добрих травах без багатьох доглядачів, а в річці знаходили прохолоду.
За порадами о.Сінкевича громада виграла також у пана Павліковського з с.Медики 150 моргів лісу (під Ляцькою Волею). Під час іншого процесу про власність лук, розпочатого за попереднього пароха о.Кульматицького, який громада програла, о.Сінкевич врятував 7 моргів на користь чернівської парохії (панські луки).
У 1874 році заложено першу читальню наумовича.
У 1878 році побудовано приходський дім (попівку). Разом із закладенням читальні о.Сінкевич організував у селі Братство тверезості.
По смерті Амврозія Сінкевича через якийсь час його задуми і мрії в життя почав впроваджувати його син – амбітний, молодий, національно і релігійно свідомий Теофіл Сінкевич.
На першому році душпастирської праці (1880р.) закладає в трьох місцях цегельні, де випалюють цеглу, щоб швидше приступити до будови мурованої церкви. Тоді стояла дерев`яна церква на горбочку недалеко пасовиська у частині села «Кача воля». Приміщення церкви було уже старе і затісне. Щоб придбати гроші на будову церкви, винаймають 150 моргів лук від двора, а дохід з них призначають на будову.
У 1886 році церква вже була освячена. Побудована за планом архітектора Василя Нагірного, відрізняється від інших стандартних церков своєю імпозантністю, легкістю ліній, всією висотою притягує до себе зір. Будова церкви обійшлася 16 500 австр.ринських. Праця звичайних робітників, цегла та інше не враховане тому, що жителі працювали на благо громади безкоштовно. Навіть десятилітні хлоці виносили на гору по риштовці цеглу і вапно. На розмалювання церви пішло 4 700 авсир.ринських, іконостас (будова і фарби) коштував 2 600 австр.ринських.
У 1894 році побудовано з цегли громадський дім за 2 600 австр.ринських. У ньому наступними роками розмістились крамниця. молочарня, читальня та невеликий зал зі сценою для театральних вистав, концертів, зборів тощо. У 1895 р. читальний гурток молоді поставив вперше виставу-комедію «Бувало а нині» о.Т.Сінкевича, у 1898 р. на честь 50-ліття скасування панщини – виставу «Сільські аристократи».
Закладено громадську позичкову касу, щоб селяни не змушені були позичати гроші у лихварів. Представник громади допомагав молоді – посилав вчитися ремеслу до фахівців, майстрів; опікувався молоддю не тільки матеріально, але й освітньо-національно.
Пам`ятаючи про доброчинність пароха Теофіла Сінкевича, засновники Українського Гуртка педагогічного Товариства в Череневі після першої світової війни надали цьому гуртку назву: «Український Кружок педагогічного Товариства імени теофіля Сінкевича в Черневі».
Викликають захоплення патріотичні погляди селян у Черняві, які пожертвували, на тодішні часи казкову суму грошей – 30 700 австр.ринських на будову церкви, школи, громадського дому. Важливо наголосити, що мешканці села безкоштовно щиро виконували роботу, щоб скоротити видатки на будову.
Як показало наступне століття, діяльність священиків, учителів. простих людей у ті часи «видала богаті плоди і нею поставили собі пам`ятник цінніший від мармуру».
(За «Хроніка парохії Чернева» Володимира Антоняка /1901-1978/)