Середа, 13.11.2019, 14:21
Ви увійшли як гість | Група "Гості"

Погода
Погода в Україні
Ми Українці
Перевірений учасник UA-НЕТУ!
Друзі
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Наша кнопка
Сайте села Черенве
Код кнопки
Головна » 2010 » Вересень » 29 » Олег Макар: треба дати можливість людям самим будувати свій добробут
14:07
Олег Макар: треба дати можливість людям самим будувати свій добробут
Розмова із депутатом Львівської обласної ради від Мостиського району Олегом Макаром про основні проблеми Мостищини, проекти розвитку району, спілкування з чиновниками, фестиваль «ФортМісія», хабарі, залучення європейських коштів та прогнози на майбутнє.   

Пане Олег, як довго Ви у владі?
Понад 1000 робочих днів. Ще не встиг стати зашкарублим бюрократом і вже вивчив як можна відстояти інтереси району та проштовхувати проекти, котрі є потрібними людям. У 2006 році обраний до Мостиської районної ради, через рік став депутатом Львівської обласної ради, крім того у 2006 році мене було призначено заступником голови Мостиської райдержадміністрації. На цій посаді я перебував до липня 2010 року і щасливий з того, що не маю жодного вчинку, за який мене б гризло сумління. А будь-який досвід нажитий за цей час, навіть негативний, є корисним, бо змушує вчитися.

Яким чином Ви стали депутатом?
Чесно кажучи, бажання, як такого, йти у державну владу у мене не було. Із 2002 року я працював на тоді ще блок «Наша Україна», із 2005 року мені запропонували очолити партію, яка тоді творилася на хвилі патріотичного піднесення. В той час я був переконаний, що потрібно вливати молоду кров у державне управління, наближувати життя до європейських норм. Мені тоді було тридцять років.
Всі бюрократи на цей час принишкли настрашені змінами. Та мені, вважаю, безболісно вдалось змінити мислення чиновників про те, що вони є особами які можуть вирішувати на свій розсуд долю людей, а мають бути професійними надавачами послуг, людьми, яких найняла громада за свої податки. З того часу працюю в політичній і соціальній сфері. Якимось чином вдається робити цікаві проекти, знаходити нові ідеї, а це спонукає рухатись далі, реалізовуватись.

Бути посадовцем прибутково?
Прибутково, якщо мати власний бізнес і лобіювати його. У моєму випадку,виходить якось навпаки. Коли я працював приватним підприємцем чи юристом, то мав більші прибутки і менше голова боліла, але не було такого запалу: зможеш зробити проект чи ні, чи приживеться він серед наших людей. У мене від природи є азарт, а після Школи Політичних Студій і навчання у Стразбурзі я побачив скільки логічних і потрібних суспільних схем можна перенести до нас, як взагалі громади можуть жити і розвиватись без втручання державних органів, як зробити владу доступнішою до людини. Як історик за першою освітою, переконую всіх, що нашу історію треба творити вже зараз хай і малими, але конкретними справами.

Чому пішли з посади першого заступника голови Мостиської райдержадміністрації?
Перш за все змінився президент і змінилася команда. В цій владній вертикалі мені не має місця, прийшли інші люди з іншим баченням. Мені до цього серце не лежить, а бути «чужим серед своїх і своїм серед чужих» є просто нагріванням повітря без реальних впливів на процеси в районі. Я думаю, якщо бути у владі, то треба мати команду однодумців. Інакше треба або міняти владу, або її здобувати.

Ми всі знаємо, коли питання вирішуються не тільки через пряме виконання посадових обов’язків. На який день роботи Вам вперше запропонували хабар?
Зараз згадаю. Мене було призначено першим заступником району у серпні 2006 року, а хабар принесли десь через 9 місяців. Спершу нової людини бояться, та й не знати чи вона на посаді втримається. Прийшов такий собі безпосередній дядько, який все життя займався підприємницькою діяльністю і був переконаний, що інакше й бути не може. А питання було зовсім механічне: він здавав об’єкт в експлуатацію, пройшовши всі ці санстанції, пожежників, енергозбереження і він думав, що чиновнику треба давати презент за те, що той ставить підпис та печатку. Звичайно спершу в мене все закипіло, але якось стримався і просто поговорили про те, як можна міняти систему щоб йому не доводилось пропонувати хабарі. На жаль, люди звикли платити гроші за те, що чиновники просто виконують свою роботу.

Чи може сьогодні існувати система, яка працює без хабарів?
Звісно може, якось іншим народам це вдається, як приклад Скандинавські держави. Нам треба виховувати людей. Маю ініціативу ще зі школи ввести урок «захисту власних прав». Це не менш ж потрібно, як і введені уроки етики. Тай процес «подяки» починається зі школи, далі університет, робота… У нас якась вивихнута система коли існують і закони, і ціла купа пільг, але більшість населення про них навіть не знає. В нас навмисне ускладнюється доступ до знань про свої права. А це простий механізм: коли одна людина домагається свого, їй тяжко, а коли кожен буде знати що це його за правом, людська хвиля просто змете перешкоди. А з другого боку зарплата державного посадовця середньої ланки настільки мала, що спонукає шукати додаткову винагороду. Це теж вирішити не складно: збільшити зарплати і посилити контроль. Тільки у такій державі, де всі фінансові справи знаходяться в тіні воно може змінитися лише знизу, крок за кроком, через усвідомлення своїх прав.

Якими на Ваш погляд є головні проблеми Мостищини?

Мешканці Львівщини собі вважають, що Мостиський район це якийсь контрабандний клондайк, де всі мають по два-три джипи і триповерхову хату. Справді є люди, які різними способами в часи первинного збагачення змогли наростити капітали, але це меншість, хоча й надто помітна. Переважна більшість людей зводять кінці з кінцями. Це люди, які хочуть щоб їхні діти здобули освіту, жили краще, і роблять все щоб досягнути цього. Тому найважливішою проблемою є безробіття, яке спонукає людей виїжджати за кордон. Вирішити її можна тільки розвиваючи економіку регіону, здійснюючи проекти благоустрою. Відверто кажучи, район де видобувається 110 млн. кубів газу в рік лише з одного родовища, а ще існує два які тільки розвиваються, не отримує з цього жодного прибутку, віддаючи всі кошти нагору. За ці чотири роки нам вдалося хоча б газифікувати села (у 90-х роках район був газифікований на 10%, а зараз на 99. А це означає , що господар , маючи підведений газ, притягує воду з криниці, робить собі гарячу воду, ванну, туалет, опалення, вкладає працю у свою домівку і молоді сім’ї вже не захочуть тікати з району. Відповідно буде робота і для вчителів, і для медиків, і село буде розвиватися, а не гинути.

Прикордонний район, тим більше із Євросоюзом, мав би розвиватися набагато швидше за інші. А ви описуєте його, як депресивний. Хіба держава не вкладає кошти, чи ви не лобіюєте інтереси району?
У 2005 році на Львівщині, при підготовці входження в область Українського фонду соціальних інвестицій, виявилось два депресивних райони – Жовківський і Мостиський заробітної плати, демографії, і міграції). Давайте трохи порахуємо. Всі відрахування від митних постів (Шегині і Мостиська-2) не йдуть в район, а в загальну скарбницю держави. Від видобутку газу ні копійки не залишається у Мостиському районі. Про які можна говорити перспективи бюджетної політики,коли на 80% бюджет району складається із відрахувань зарплати працівників тої самої бюджетної сфери? Відрахування йдуть на Київ, вертаються мінімальними субвенціями на соціальні будівництва і будівництва доріг. Люди, фактично покладені самі на себе.
Це питання дуже багато разів піднімалося і мною і іншими депутатами, але діюча структура держуправління, яка зав’язана на центрі, ніколи не дасть можливості розвиватися територіальним громадам, хіба великим, як Львів чи Трускавець. Треба міняти систему. Уявіть собі для прикладу, якби громада села Мостиська-2, де розміщена найбільша зона розмитнення, отримала відрахування від митних зборів. Село перетворилося б на рай. Розвивалася б інфраструктура, воно би приносило і в місцевий і в державний бюджет великі прибутки. А зараз село навіть не може зібрати сміття, розкиданого по узбіччях.

Що робити в такому випадку: чекати прозріння від верховної влади чи починати повстання?
Треба стимулювати ініціативу громади, об’єднувати людей, бо нам, українцям, цього бракує насамперед. Для прикладу у багатоквартирному будинку протікає дах, а тимчасовими ремонтами цього не виправиш, якщо ж є ініціатива громади цього будинку і вона готова допомогти хоча б мінімально, роботами, транспортом чи матеріалами провести ремонт, тоді цей будинок потрібно робити пріоритетним. За рік виділивши кошти з місцевого бюджету і маючи підтримку людей, можна поставити нормальний дах. Відповідно і контролювати дії влади людям буде легше, і довкола будинку можна буде розвивати благоустрій, і інші громади захочуть зібратися так само, та й мешканці побачать шлях до влади. І основне, що робота буде якісною, бо не скидатиметься наказом зверху, а будуватиметься на основі діалогу партнерів.
Здається це дрібниця, але хоча б маленька зміна, тягне за собою наступні. Це треба пропонувати і бізнес-середовищу. Якщо підприємець має бажання ввести в дію якийсь об’єкти, ми просимо його облагородити територію: покласти дитячий майданчик чи поставити ліхтарі. І вже на цій території, громадяни зможуть іти вночі не боячись, що в них хтось поцупить гаманця, тут вже можна покласти лавочку і мамусі вечором зможуть вивести діточок, і в майбутньому влада зможе сюди провести кращу дорогу і т.д. Тобто так можна розвивати територію і межі змін стають ширшими, ніж можна було сподіватися із двох ліхтарів.
Це зміна держави знизу.

Що зроблено Вами за ці чотири роки? Які конкретні справи можете поставити собі у заслуги?
У мене завжди є багато ідей, частину з них вдається реалізувати, частина потрапляє на перепони. Одним із розроблених мною проектів - були відкриті земельні аукціони. До цього часу аукціони відбувались, коли хтось приходив і тицяв, ось треба мені ділянку під заправку. Не було системності, а проведення аукціону вимагає розробки документації, на яку потрібно закладати кошти. У 2007-2008 роках нам вдалося ще до кризи продати 5 земельних ділянок на суму 10 млн. грн. відповідно частина коштів пішла в бюджети району, області, а частина залишилася громадам де були ці ділянки. І за рік найзаможнішою громадою стала Тщенецька сільська рада, яка змогла і освітити територію і провести дороги, і закінчити благоустрій соціальної сфери і, навіть, перенести приміщення сільської ради. Тепер якщо їхати від Євросоюзу до Львова, коли вночі у Шегинях потрапляєш у абсолютну темряву, то проїжджаєш через єдину освітлену оазу – село Волиця. Кошти, які надійшли в районний бюджет було використано для інших сіл: ремонтів шкіл, фельдшерських пунктів, завершення газифікації у 20 селах.
Програма яка не вдалася – це відшкодування коштів при введенні в експлуатацію закінчених об’єктів комерційного призначення у розвиток інфраструктури. Якщо комерційний об’єкт вводиться в експлуатацію, то в районний бюджет підприємець має перерахувати 5% його вартості, а ці кошти йдуть на дороги, освітлення, водопостачання, водовідведення. Зрозуміло, що перевага надавалася б територіям, де розміщені ці об’єкти. Але цей проект не був підтриманий бо в Мостиській райраді був ряд підприємців, яким це здалося не надто вигідним.
Ті кроки, які були здійснені мною, та тими людьми, які були коло мене, принаймні змінили думку сотень людей про відірваність влади і «чиновників, котрі протирають штани». Вдалося змінити систему дозвільних органів, вдалось за підтримки Міністерства міжнародного розвитку Великобританії розробити стратегічний план розвитку Мостиського району до 2015 року, вдалося заангажувати кілька міжнародних фондів, які здійснили ряд соціальних проектів: ремонти шкіл, медпунктів у селах. Здійснені проекти у сфері житлово-комунального господарства у місті Мостиська. Громада вперше відчула себе співучасником управлінських рішень, які відбувались колись у Києві чи у Львові. Вперше простий громадянин віддавши свої 50 грн. на будівництво нового водозбору у Мостиськах, отримав проект за це 0, 5 мільйони гривень від структур Єврокомісії. Це тільки один із випадків, хоча тільки через Український фонд соціальних інвестицій реалізовано 11 проектів, через Програму розвитку ООН вже здійснено 5 проектів у селах і ще буде реалізовуватись ще 2, як мінімум.
Стан змінився через те, що прийшла нова генерація політиків, орієнтованих на європейський спосіб життя?
Я не хочу казати, що все докорінно змінилося, але, принаймні, на ці можливості стали звертати увагу. Суспільство розвивається тоді, коли кожен громадянин бере участь у житті села чи міста, може сказати «так» або «ні», коли ініціатива громади більша за інерцію бюрократії. Просто за цей час свідомість громади стала на щабель вища, ніж на початку двохтисячних, коли від них нічого не залежало і їм нічого не хотілося. Життя міняється, власне такими проектами, як утворення Агенцій регіонального розвитку, яких зараз є близько двадцяти у районі. Завдяки створенню агенцій нам вдалося вийти на європейські кошти, і встановити економне опалення у школах, чи як у Судовій Вишні зберегти пам’ятку архітектури, у якій знаходиться школа.
Чи активізацією громадських організацій, які колись тільки тримали печатку, а зараз є співучасниками доволі серйозних проектів. Як приклад, громадське об’єднання «Форт», яке недавно було організовано кількома фанатами фортифікаційних споруд Першої світової війни, а стало ключовим гравцем при реалізації масштабного міжнародного фестивалю «ФортМісія» і продовжує робити нові проекти.

До речі, про «ФортМісію», як один із ініціаторів цього проекту, розкажіть про те, як виник фестиваль, чим він корисний для району і його перспективи.
Це відкриття незнаної сторінки історії району і відкриття нового шляху економічного розвитку Мостищини – через туризм. Спершу ідеєю відроджувати цю територію переймалася надзвичайно важлива для цього проекту людина – головний архітектор Григорій Новіцький, згодом приєднався я та ще ряд однодумців. У 2007 році якраз відбувся сплеск фестивалів на Львівщині, і я вирішив пробивати підтримку в обласній раді, згодом до нас приєдналося мистецьке об’єднання «Дзиґа», яке визначило формат фестивалю, а потім почали приєднуватися партнери з Польщі, приїзджати делегації зза кордону... По суті це перший в Україні фестиваль, який має не тільки розваги, але й ідею – «відбудовувати мистецтвом те добро, яке нищилось війною». І це перший великий проект, який дозволить Мостищині розвивати туристичну галузь. Це не тільки заробляння на туристах (ночівля, продаж харчів, сувенірів, транспортні послуги), але й можливість вибити з обласного бюджету кошти на дороги, це і розголос про територію, що у свою чергу приваблює інвесторів, піднімає ціну земельних ділянок, і спонукає розвивати інфраструктуру… В контексті Євро 2012 очікується наплив туристів, які захочуть не тільки подивитися футбол, але й подивитися на визначні пам’ятки, а завдяки фестивалю форти стали відомими і в Україні і за кордоном, крім того вони розташовані по-дорозі.
Фестиваль варто було робити хоча б для того, щоб розчистити ці форти, щоб побачити як Поповичі на очах заможнішають, як на наступний рік господарі почали встановлювати душ і туалет в хати, як молодь, подивившись, що волонтери з Кореї прибирають сміття, стидалася смітити, як студенти у Львові пишалися, що вони з цього району… Ми часто недооцінюємо таке почуття місцевого патріотизму, але воно завжди спонукає до дій, а дії приводять до добробуту. А крім того, як посадовцю приємно, коли чиновники з польщі приїжджають на фестиваль з пропозиціями разом подавати проекти на європейське фінансування спільно для Мостищини і околиць Перемишля. Справа йде, важче зрушити з місця.
Скільки ви приділяєте часу спілкуванню із громадянами. Чи в більшості це витрачений час на питання, які Ви не можете вирішити, чи є ініціативи, які переростають у конкретні проекти?
Для мене на посаді заступника голови адміністрації спочатку було шоком, що як тільки починаються пенсійні дні – вівторок і четвер– під кабінетом черги з десятка людей. Звичайно багато було людей, які просто за звичкою ходили до влади, поскаржитись на сусідів чи на дії кабміну, але було й багато людей, які приходили за порадою чи допомогою. Більшість людей приходили за порадою, не знаючи своїх прав, або боячись питатися у чиновників. Левова частка цих питань могла вирішуватись головами сільських чи міських рад. Виходячи з цифри 1000 днів, я переговорив за ці роки десь із 5 тисячами людей, було вирішено багато питань це і потреби операцій близьких, і відбудови житла після стихійного лиха, і бюрократичного спротиву. Їх вдавалося вирішувати і через владні важелі, і через можливості депутата облради виділяти матеріальні допомоги, і просто через пораду. Було й багато ініціатив громад, нам вдалося зробити у кількох селах сучасні медпункти з гарячою водою із туалетами, нові котельні у школах, відкриття реанімаційного відділення у мостиській лікарні, облаштування пішохідної зони у аварійно небезпечній частині села Шегині та багато іншого.
Зараз, звичайно, вже не маю владних важелів, щоб допомагати рішеннями, але завжди зустрічаюсь з людьми і помагаю порадами, як можна владнати ту чи іншу проблему.
Наскільки Ви відкриті для громадян? Чи можете зараз дати телефон, за яким до Вас можуть телефонувати люди?
Ну звичайно, мій телефон кожна людина, яка приходила до мене отримувала на візитці. За останній рік у мене пішло близько двох тисяч візитівок. Телефон незмінний  0673551635. Можна завжди зателефонувати і домовитись про зустріч. Єдине прохання – не дзвони вночі, щоб не розбудити тримісячну дитину.

Ви багато говорили про європейський досвід. Ви здобули європейську освіту в політиці?
Мені вдалося взяти участь у кількох програмах, які пов’язані зі здобуттям освіти у сфері політики та господарювання. Це і Норвезька програма навчання у Брюсселі, і проект розвитку Львівщини від Міністерства міжнародного розвитку Великобританії, який на прикладах пояснював як можна простими заходами змінювати громадське життя і Українська школа політичних студій Ради Європи. Насамперед для мене це не тільки конкретний досвід Європи, але бачення, що справді можна міняти життя, систему знизу, не зважаючи на спротив бюрократії. Основне не розчаровуватись, бо хто ж нам захоче допомагати, якщо ми самі не будемо нічого робити?

новину взято з www.mostyska.net.ua
Переглядів: 2355 | Додав: chrob | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 1
1 chrob  
Цілком підтримую політику Олега Євстахійовича щодо європейської інтеграції. Дійсно аби змінити добробут населення, в першу чергу необхідно змінити свідомість кожного з нас, повернути своє мислення, свій погляд зі сходу на захід і вчитися, вчитися і ще раз вчитися в європейців жити по європейськи.
І зараз в народу є можливість змінити своє життя - піти на вибори не тільки як виборці, а як кандидати, і привести до влади не пережитки минулого, а нових, молодих, енергійних, амбітних, повних реформаційних ідей людей. І найголовніше по виборах не сидіти по "норах" і критикувати обрану владу, а активно приймати участь у державотворенні, висловлювати на повний голос свої проблеми, свої ідеї, зміцнювати та покращувати суспільний лад самому, починаючи з себе, зі своєї хати, з свого подвір'я. І якщо ми самі не змінимо своє мислення, свій пост-радянський менталітет і не почнемо робити порядок, починаючи з себе, то ніяка влада в нас порядку не наведе.

Зробіть правильний вибір для себе...


Ім`я *:
Email *:
Код *: