Короткий історичний нарис
Короткий історичний нарис Як правильно називається с.Чернево. На різних мапах різних часів, у різних документах різних мов, з різних уст по різному. Чернь і Чарн за княжих часів. Кажуть так колись називали монахів, які у цій місцевості жили. Чернява та Чернава в польських документах. Чарнява у німецьких. Чернево і Черневе в радянських. Пригадую в 1981 році, в школі під час написання твору, учителька посилала мене збігати подивитися як пишеться назва села на стовпі при в’їзді. Черневе. Це пишеться. А вимовляє кожен як хоче – в основному Чернява, але уроджений чернівець скажи: “Шу сило називаїсьі Чарнів (з наголосом на перший склад) і люді, які там жиют, називаютсьі чарнівцьі” (де немає м’якого знака перед “і” - вимовляється твердо). З назвою все зрозуміло. А люди? Скільки ж людей, народжених в с. Чернево, жило на світі божому? Напевно сказати ніхто не зможе. Від першої згадки про село уже років під 800, а скільки ще до неї - нікому не відомо. Історики, географи чи філологи можуть багато видати на предмет походження топографічних назв чи прізвищ, їх поширення чи повної втрати, навести приклади історичних подій, які відбувалися в околицях, співставити, узагальнити і видати у якійсь книзі. Попаде ця книга до чоловіка і довідається він, що проходила через його село якась легендарна , всім відома, особистість, як ото Ковпак, чи Хмельницький – і зробить висновок, що прадіди тоді билися. А може тихо по хатах сиділи? Співставили по старих мапах – в тих місцях, у той час не воювали. Значить сиділи по хатах, не висовувалися. А ще , що жити у селі тоді було важко, бо було кріпосне право. Мав землю – посадив-посіяв – з’їв, лишки продав – щось прикупив. Не вродило, пограбували – голодування, поневіряння. Не мав землі – ішов у найми, що дали то з’їв. “Буде хліб і вода – не буде голода” – поговірка старих часів. Історія країни, як будинок з цеглин, складається з історії життя кожної людини. Випала цеглина – хата нетривка. Багато у літописах видатних постатей – дійсно потужних, базових каменів нашої будівлі. Всі їх знають. А де висвітлено долю звичайного сельчанина, що загинув, для прикладу, в 1914 році від угорського багнета на пагорбі Бучки, коли косив траву, чи поважного старця, що спочив на 99 році життя у присутності численних нащадків? Чим гірші вони від, наприклад, Хмельницького? Чому про них практично ніхто не популяризує? Людина, поступок, праця, спілкування, підтримання традицій, мови та культури землекористування, усталений державний устрій - все це складові тої етнічно-суспільної організації, яка зветься нація. Чиїми руками земля пращурів щоденно доглянута, не дивлячись на війни та зміну правителів? У кого традиції є способом життя? Чиї поступки максимально щирі та відкриті для оточуючих? В чиєму користуванні перебуває 80% землі України? Зібрано Горбацьо А.І. Розповсюдженно як історичні дані Горбацьо І.І.
|